|
|
«м≥ни, що в≥дбулис¤ в останн≥ дес¤тил≥тт¤ у структур≥ та динам≥ц≥ св≥тового розвитку, д≥стали в≥дображенн¤ у сп≥вв≥дђношенн≥ та розташуванн≥ основних економ≥чних сил (п≥дсистем) св≥тового господарства.
рањни з розвинутою ринковою економ≥кою, або промислове розвинут≥ крањни, закр≥пили своЇ пан≥вне становище у св≥тов≥й економ≥ц≥. «начно зб≥льшивс¤ розрив у р≥вн¤х економ≥чного та соц≥ального розвитку м≥ж ними й крањнами, що розвиваютьс¤. ƒо ц≥Їњ п≥дсистеми належить б≥льш≥сть держав Ч член≥в ќрган≥зац≥њ економ≥чного сп≥вроб≥тництва й розвитку (ќ≈—–). ÷¤ орган≥зац≥¤ створена в 1961 р. ≥ охоплюЇ так≥ держави: јвстрал≥ю, јвстр≥ю, Ѕельг≥ю, ¬елику Ѕритан≥ю, √рец≥ю, ƒан≥ю, ≤рланд≥ю, ≤сланд≥ю, ≤спан≥ю, ≤тал≥ю, анаду, Ћюксембург, ћексику, Ќ≥дерланди, Ќову «еланд≥ю, Ќорвег≥ю, ѕольщу, ѕортугал≥ю, –еспубл≥ку орею, —≤Ћј, “уреччину, ”горщину, ‘≥нл¤нд≥ю, ‘ранц≥ю, ‘–Ќ, „ех≥ю, Ўвейцар≥ю, Ўвец≥ю та япон≥ю. Ѕ≥льш≥сть цих крањн вир≥зн¤ють високий р≥вень розвитку продуктивних сил на основ≥ ≥нформа-ц≥йно-технолог≥чного способу виробництва, ≥нтенсивний тип в≥дђтворенн¤ економ≥ки, всеб≥чний розвиток ринкових сил, п≥дприЇмђництва ≥ конкуренц≥њ, досить значний державний сектор в економ≥ц≥ та високий р≥вень соц≥ального розвитку й добробуту. ÷≥ крањни зосередили переважну частину виробничого, економ≥чного та нађуково-техн≥чного потенц≥алу св≥ту. ѕро њхнЇ пров≥дне м≥сце у св≥товому господарств≥ св≥дчить також вага у м≥жнародн≥й торг≥вл≥ Ќа крањни ќ≈—– у 1997 р. припадало 68,1 % св≥тового експорту (в тому числ≥ на ™— Ч 40,5 —Ўј Ч 17,5, япон≥ю Ч 5, 2 %) та 68,4 % св≥тового ≥мпорту, в тому числ≥ на ™— Ч 38,1, —Ўј Ч 11,6, япон≥ю Ч 9,4 %. ѕро р≥вень њхнього економ≥чного розвитку св≥дчить ≥ той факт, що в третинному сектор≥ економ≥ки Ч сектор≥ послуг створюЇтьс¤ найб≥льша частка валового нац≥онального продукту та його частка, ¤ка припадаЇ на душу населенн¤ (див. табл. 19.1).
≈коном≥чн≥ показники де¤ких крањн ќ≈—– у 2001р.
¬Ќѕ на душу населенн¤, тис. чол.; Ќаселенн¤, млн. чол.; ¬Ќѕ, млрд дол.
™— 8194,4 22,1 370,3
—Ўј 7921,3 29,3 270,0
анада 612,2 19,7 31,0
япон≥¤ 4089,9 32,5 126
« погл¤ду узагальнених основних ознак промислово розвинут≥ крањни мають багато сп≥льного в генетичному ≥ функц≥ональному аспектах. ѕо-перше, в сусп≥льно-економ≥чному план≥ розвиток њхн≥х господарств базуЇтьс¤ на кап≥тал≥стичному способ≥ виробђництва ≥, незважаючи на еволюц≥ю форм власност≥, приватна ¤ форма була ≥ залишаЇтьс¤ пров≥дною (насамперед корпорац≥йною, тобто акц≥онерною). “оварн≥ в≥дносини, ¤к≥ поширюютьс¤ на вс≥ фактори виробництва, стають всеос¤жними ≥ юридичне р≥внођправними товарно-грошовими в≥дносинами м≥ж власниками засођб≥в виробництва ≥ найманими прац≥вниками. ¬решт≥-решт на суђчасному етап≥ нац≥ональн≥ господарства промислове розвинутих крањн функц≥онують ¤к ринков≥ економ≥ки.
ѕо-друге, промислове розвинут≥ крањни характеризуютьс¤ виђсоким р≥внем економ≥чного розвитку. –еал≥зац≥¤ визначальноњ међти виробництва в умовах конкуренц≥њ Ч отриманн¤ прибутку Ч спонукаЇ до введенн¤ новоњ техн≥ки та п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥, що у свою чергу веде до здешевленн¤ продукц≥њ, розђширенн¤ ринк≥в збуту, стимулюЇ зростанн¤ виробництва та екођном≥ки в ц≥лому ƒосл≥дженн¤, проведене √лобальним ≥нститутом
ћ≥кк≥нз≥ на основ≥ анал≥зу дев'¤ти пров≥дних галузей виробництва в 1990 р., показало, що найвищою продуктивн≥сть прац≥ була на американських п≥дприЇмствах: на ¤понських та н≥мецьких вона складала лише 83 % в≥д р≥вн¤ американських. ’оча в де¤ких галуз¤х япон≥њ, де д≥ють глобальн≥ “Ќ (виробництво автомоб≥л≥в, побутовоњ електрон≥ки та ≥н.), продуктивн≥сть прац≥ перевищувала американську. ” ‘–Ќ лише у виробництв≥ стал≥ та харчов≥й прођмисловост≥ р≥вень продуктивност≥ прац≥ с¤гав американського ≥ нав≥ть трохи перевищував його.
ѕор≥вн¤нн¤ продуктивност≥ прац≥ у промислове розвинутих крањнах та в крањнах, що розвиваютьс¤, ≥ крањнах з перех≥дною економ≥кою вказуЇ на величезне в≥дставанн¤ двох останн≥х груп.
ѕо-третЇ, соц≥ально-економ≥чну зр≥л≥сть промислово розвиђнутих крањн в≥дображають кардинальн≥ зм≥ни соц≥альноњ структури сусп≥льства пор≥вн¤но з ≥ншими п≥дсистемами св≥тового господарђства. ласов≥ в≥дносини, що сформувалис¤ ран≥ше, характеризуђютьс¤ безперервною зм≥ною економ≥чного ≥ соц≥ального стану багатьох груп ≥ прошарк≥в населенн¤ у напр¤м≥ численних в≥дђхилень в≥д ч≥ткого класового под≥лу. —еред роб≥тничого класу особливо швидко зростаЇ та його частина, ¤ка зайн¤та переважно неф≥зичними видами прац≥. ¬≥дм≥тною рисою економ≥чноњ д≥¤льт ност≥ буржуаз≥њ Ї використанн¤ найманих менеджер≥в ≥ фах≥вц≥в, котрих самих можна в≥днести до буржуаз≥њ або середнього класу, ¤кий дедал≥ б≥льшою м≥рою стаЇ основою громад¤нського суђсп≥льства.
ѕо-четверте, весь попередн≥й розвиток зах≥дних крањн прив≥в не просто до ≥снуванн¤ громад¤нського сусп≥льства, в ¤кому в≥дђбулос¤ обособленн¤ людини, людини самоњ по соб≥, ун≥версальноњ особистост≥, спроможноњ до самовираженн¤ ≥ соц≥ального просуђванн¤. ¬ цих крањнах склалас¤ тришарова структура, в основ≥ ¤коњ лежить розвинута ринкова економ≥ка, пол≥тичну надбудову склађдають державн≥ ≥нституц≥њ представницькоњ демократ≥њ,|а м≥ж ними ≥снуЇ структура самод≥¤льних орган≥зац≥й з добров≥льним членстђвом Ч: пол≥тичн≥ нарти ≥ громадськ≥ орган≥зац≥њ.
”загальнюючи назван≥ основн≥ ознаки промислово розвинутих крањн, можна зробити висновок, що останн≥ ¤вл¤ють собою висо-корозвинуту економ≥чну систему, Ї самоорган≥зуючим ≥ в≥дкритим утворенн¤м, здатним до пост≥йного розвитку ≥ взаЇмод≥њ з ≥ншим середовищем Ч ≥ншими п≥дсистемами св≥тового господарства. “ому стан<господарського розвитку розвинутих крањн, њхн¤ внутђр≥шн¤ ≥ зовн≥шн¤ економ≥чна пол≥тика по сут≥ справл¤ють визнађчальний вплив на основн≥ напр¤ми науково-техн≥чного розвитку ≥ структурноњ перебудови в св≥тов≥й економ≥ц≥, стан та динам≥ку св≥тового ринку. « огл¤ду на ≥сторичн≥ особливост≥, поЇднанн¤ або доб≥р фактор≥в економ≥чного розвитку, орган≥зац≥ю економ≥чних процес≥в та роль окремих елемент≥в механ≥зму господарюванн¤ (держави, ринкових сил, ≥нституц≥йноњ структури ринк≥в та ≥н.) можна вид≥лити к≥лька моделей розвитку промислово розвинутих крањн.
|
 |
|