Ѕюджетно-податкова пол≥тика

Ѕюджетно-податкова пол≥тика - це "найдавн≥ший" ≥нструмент державного втручанн¤ у ринкову економ≥ку. ƒержавний бюджет Ї, з одного боку, барометром економ≥чноњ "погоди"в крањн≥, з ≥ншого - ефективним засобом реал≥зац≥њ економ≥чноњ пол≥тики держави. ¬иконуючи роль державноњ казни, бюджет акумулюЇ ≥ перерозпод≥л¤Ї значну частку нац≥онального доходу (в≥д 1/3 до 1/2 ).

Ѕюджетна пол≥тика реал≥зуЇтьс¤ через визначенн¤ оптимальних сп≥вв≥дношень м≥ж доходами ≥ витратами держави. ≤сторичний досв≥д говорить про те, що за допомогою зм≥ни р≥вн¤ оподаткуванн¤ ≥ державних витрат можуть регулюватис¤ так≥ найважлив≥ш≥ ≥ндикатори економ≥ки, ¤к сукупний попит, економ≥чне зростанн¤, ≥нфл¤ц≥¤ та ≥н. Ѕюджетна пол≥тика може бути спр¤мована, з одного боку, на зведенн¤ доходноњ ≥ витратноњ частин бюджету з надлишком дл¤ перешкоди так званому "перегр≥ванню"економ≥ки, з ≥ншого - на створенн¤ деф≥циту дл¤ стимулюванн¤ економ≥чного зростанн¤.

Ќа частку соц≥ально-економ≥чних витрат припадаЇ у середньому близько 50% витратноњ частини бюджету. ƒо них належать, насамперед, соц≥альн≥ витрати (затрати на виплату пенс≥й, допомоги, утриманн¤ сфер охорони здоров'¤, осв≥ти, п≥дготовку кадр≥в тощо), а також витрати, спр¤мован≥ на ф≥нансуванн¤ де¤ких сфер економ≥ки (енергетика, житлове буд≥вництво ≥ комунальне господарство, рег≥ональний розвиток, зв'¤зок, транспорт, охорона навколишнього середовища). ≤стотну частину витрат бюджету складають пр¤м≥ ≥ непр¤м≥ воЇнн≥ витрати, затрати на науково-досл≥дн≥ та досл≥дно-конструкторськ≥ роботи (Ќƒƒ –). «а останн≥ дес¤тир≥чч¤ значно зросла роль бюджетного механ≥зму в ≥нвестуванн≥ довгостроковоњ структурноњ пол≥тики ≥ насамперед - розвитку науком≥стких виробництв.

≈фективн≥сть бюджетноњ пол≥тики в регулюванн≥ ринковоњ економ≥ки багато в чому залежить в≥д податковоњ пол≥тики. ѕри њњ формуванн≥ враховуЇтьс¤ здатн≥сть податк≥в виконувати дв≥ взаЇмозв'¤зан≥ функц≥њ: ф≥скальну ≥ стимулюючу. ƒержава через р≥вень оподаткуванн¤, пор¤док обчисленн¤ податковоњ бази ≥ системи податкових п≥льг та обмежень визначаЇ, з одного боку, величину доход≥в державного бюджету, з ≥ншого - спр¤мовуЇ д≥лову активн≥сть господарюючих суб'Їкт≥в ≥ окремих громад¤н у в≥дпов≥дн≥сть з встановленими ц≥л¤ми ≥ пр≥оритетами соц≥ально-економ≥чного розвитку крањни. «а багато рок≥в у крањнах з ринковою економ≥кою склалас¤ досить рац≥ональна структура податк≥в, ¤ка включаЇ в себе три основних види: пр¤м≥ (прибутковий податок з населенн¤, податок з корпорац≥й), непр¤м≥ (акцизи, податок на додану варт≥сть, митн≥ збори тощо) та ≥нш≥ (податок на нерухоме майно, спадщину, землю та ≥н.).

ѕров≥дну роль у систем≥ оподаткуванн¤ виконуЇ прибутковий податок з населенн¤, ставки ¤кого коливаютьс¤ в окремих крањнах в≥д 10% до 50%. «начно меншу ф≥скальну функц≥ю виконують непр¤м≥ податки, ¤к≥ ст¤гуютьс¤ у вигл¤д≥ надбавки до ц≥ни товару або послуги ≥ сплачуютьс¤ споживачами. ѕор¤д з цим вони Ї ефективним ≥нструментом державного регулюванн¤ ≥нфл¤ц≥њ, розв'¤занн¤ де¤ких завдань соц≥ального характеру.

¬ажливим елементом податковоњ пол≥тики Ї механ≥зм розпод≥лу податк≥в м≥ж центральним ≥ м≥сцевими бюджетами. ѕри його визначенн≥ враховуЇтьс¤ роль окремих податк≥в у п≥дтриманн≥ макроеконом≥чноњ стаб≥льност≥, регулюванн≥ ≥нфл¤ц≥йних процес≥в, ф≥нансовому забезпеченн≥ державних функц≥й. “ак, прибутковий податок з населенн¤ ≥ податок на корпорац≥њ звичайно ст¤гуютьс¤ дл¤ формуванн¤ центрального бюджету. ѕодаток на додану варт≥сть ≥ податок з продаж≥в у певн≥й пропорц≥њ направл¤ютьс¤ ¤к до центрального, так ≥ до м≥сцевого бюджет≥в. ѕовн≥стю надход¤ть до м≥сцевого бюджету податки на землю, спадщину, р≥зн≥ штрафи ≥ збори.