|
Інтеграція являє собою об'єктивний процес розвитку стійких економічних зв'язків і поділу праці національних господарств, що близькі за економічним рівнем. Охоплюючи зовнішньоеконо¬мічний обміні сферу виробництва, вона веде до тісного перепле¬тення національних господарств, до створення регіональних гос¬подарських комплексів.
Конкретні форми економічної взаємодії залежать від рівня господарського розвитку країн-учасниць. Особливості країн від¬повідно впливають на характер і рушійні сили інтеграції.
Процес розвитку економічної інтеграції викликаний не тільки економічними, а й політичними причинами. Хоча основною причиною інтеграції є вимоги висо¬корозвинутих продуктивних сил, що переросли межі національних господарств, історично цей процес складався таким чином, що співвідношення політичних і економічних чинників на окремих етапах змінювалося.
Економічна інтеграція розвивається в регіональному аспекті й виявляється в кількох формах. У розвинутих країнах — це між¬державна інтеграція та інтеграція на мікрорівні або інтеграція, підкріплювана приватними закордонними інвестиціями. Міждер¬жавні інтеграційні об'єднання виникають як зона вільної торгівлі і ставлять за мету ліквідувати перешкоди у взаємній торгівлі країн-учасниць, митні союзи яких, окрім згаданої мети, прагнуть за¬хистити свій внутрішній ринок від конкуренції третіх країн за допомогою митних і податкових засобів.
Інтеграційний процес у своєму розвитку проходить кілька стадій, у тому числі — створення єдиного ринку з уніфікацією юридичних та економіко-технічних умов торгівлі, спрямування капіталу і робочої сили, утворення валютного та економічного союзів. Економічний союз передбачає уніфікацію функціонуван¬ня всіх сфер господарської діяльності, координацію економічної політики країн-членів і створення єдиного законодавства. Мож¬ливе формування наднаціональних органів, наділених компетен¬цією ухвалювати обов'язкові для всіх рішення.
У розвинутих країнах інтеграційні процеси дістали найбільший розвиток у Західній Європі (Європейський Союз) і в Північній Америці (НАФТА). Практика показує, що розширення ринку через регіональну інтеграцію може приводити до значної економії на масштабі виробництва для країн-учасниць. При цьому вони здобувають додаткові вигоди в ефективності виробництва від по¬силення конкуренції, якщо країни —члени інтеграційного об'єд¬нання випускають однаковий асортимент продукції. За цих умов скорочуються відносно неефективні виробництва й розширюють¬ся більш конкурентоспроможні. У результаті створення митного союзу, єдиного ринку може виникати і протилежний ефект — через те, що виробники третіх країн могли б поставляти ті самі товари за нижчою ціною.
Процеси господарського зближення відбуваються і в країнах Азії, Африки та Латинської Америки. Там налічується більш ніж 20 регіональних угруповань. Форми і сфери співробітництва країн різноманітні, і не всі угруповання мають інтеграційний характер. В основі інтеграційних процесів у країнах, що розвиваються, лежить прагнення правлячих кіл об'єднати зусилля для подолання економічної відсталості. Ліквідація тарифів серед економічних угруповань країн, що розвиваються, розглядається як один із засобів індустріалізації через регіональне заміщення імпорту шля¬хом «обміну» ринків для кожного іншого товару. Регіональні об'єднання країн, що розвиваються, іноді досягають економії іноземної валюти шляхом заснування клірингових союзів.
До регіональних угруповань, що мають інтеграційний характер, можна віднести Латиноамериканську асоціацію інтеграції (ЛАІА), Андський пакт. Центральноамериканський спільний ринок (КДКМ), Спільний ринок Південного Конуса (МЕРКОСУР). Виникнення альтернативних варіантів регіональної інтеграції всередині ЛАІА викликане труднощами інтеграційних процесів. У Південно-Схід¬ній Азії відомим угрупованням є АСЕАН. Торговельно-економічні утворення існують на Близькому Сході, у Тропічній Африці.
Поділ світового господарства на інтеграційні угруповання справ¬ляє суперечливий вплив на процес інтернаціоналізації вироб¬ництва. Утворення міжнародних економічних об'єднань і союзів сприяє розвиткові виробничих відносин між країнами-членами. Одночасно це створює перешкоди для економічних відносин між країнами, що належать до різноманіних угруповань, призводить до концентрації товарних потоків усередині економічних об'єднань.
Интеграционные и исполняющие определённые интегрирующие функции организации можно типологизировать в следующем порядке:
1. Региональные и межрегиональные интеграционные сообщества по целям: экономические, политико-экономические (с элементами социального интегрирования), политические, военно-политические, институционально-координационные и др.
2. Международные правительственные наднациональные организации координирующего типа. Они оказывают существенное влияние на . финансово-экономическое, политическое положение государств, на принятие ими решений в указанных областях и т.д. Исследователи Брюссельского союза международных ассоциаций считают, что численность этих организаций возрастет к 2000 г. примерно до 500 (в конце 80-х гг. их было 378).
3. Международные неправительственные организации (4676 с перспективой роста к 2000 г. до 10800). К числу таких организаций относятся профсоюзы, транснациональные корпорации и т.д. В условиях возникновения глобальных экономических систем в результате интенсификации и дифференциации международного разделения труда, глобализации, невиданного развития транспортных средств мировых коммуникаций, качественного и количественного роста обмена товаров и интенсификации передвижения капиталов изменились социально-экономическая почва бытия людей и условия их межгосударственного и интернационального общения. Все это сказывается прямо и непосредственно на интеграционных процессах и вызывает необходимость принятия соответствующих правовых, законодательных актов и других документов, в появлении которых существенную роль играют и интернациональные неправительственные организации.
Модели политико-экономической интеграции (с учетом социальных аспектов):
Европейский союз (ЕС)
Андская группа (Латинская Америка)
Модели торгово-экономического сотрудничества:
Европейская ассоциация свободной торговли (ЕАСТ)
Организация стран-экспортеров нефти (ОПЕК)
Модели международных экономических надправительственных организаций, регламентирующих торговую, тарифную политику и вырабатывающих экономическую стратегию:
Генеральное соглашение о тарифах и торговле (ГАТТ).
Организация экономического сотрудничества и развития (ОЭСР)
Модели политических союзов и военных блоков:
Европейский Совет
Организация Североатлантического договора (НАТО)
Универсальным типом интеграции является политико-экономическая модель, в которой международная кооперация и интернационализация обретают не только качественно новую, более зрелую форму, но и новые сущностные формы трансплантации интернационального регулирования и управления на политическом и экономическом уровнях всеми процессами интегративного развития. В конечном счете интеграционные сообщества, которые перерастают состояние обмена, неизбежно будут тяготеть к универсальным моделям интеграционных структур, которые обретут новые формы.
Интеграционные процессы - одно из главных направлений формирования нового миропорядка Ряд стран уже давно прошли первоначальный путь экономической интеграции, хотя многие регионы еще не подошли к нему. На рубеже XXI в. эти процессы постепенно перерастают в суперинтеграцию, которая откроет немало нового и неожиданного как для национального, так интернационального развития.
 |
|