‘ункц≥њ держави в сучасн≥й економ≥ц≥

 

—утн≥сть держави розкриваЇтьс¤ та реал≥зуЇтьс¤ в њњ взаЇмод≥њ ≥з сусп≥льством. ўо ≥ ¤к держава робить дл¤ впор¤дкуванн¤ та вдосконаленн¤ сусп≥льноњ, колективноњ та приватноњ життЇд≥¤льност≥ людей характеризуЇтьс¤ пон¤тт¤м Ђфункц≥њ державиї. —лово Ђфункц≥¤ї походить в≥д лат. Ђfunctioї ≥ означаЇ: виконанн¤, обовТ¤зок, коло д≥¤льност≥.

 

ќсновн≥ функц≥њ держави

Ќин≥ держава виконуЇ пол≥тичну, соц≥альну, м≥жнародну та економ≥чну функц≥њ.

ѕол≥тична функц≥¤ держави пол¤гаЇ в забезпеченн≥ ц≥л≥сност≥ й збереженн≥ сусп≥льства, формою ¤кого Ї ц¤ держава, у створенн≥ умов дл¤ спок≥йного та гармон≥йного його розвитку. якщо держава не п≥дтримуЇ такого стану, дозвол¤Ї окремим пол≥тичним силам провокувати р≥зного роду соц≥альн≥ конфл≥кти, то вона не виконуЇ своЇњ сусп≥льноњ функц≥њ, не виправдовуЇ свого ≥снуванн¤. «а таких умов про будь-¤ке державне управл≥нн¤ не може бути й мови.

—оц≥альна функц≥¤ держави пол¤гаЇ в забезпеченн≥ на вс≥й територ≥њ крањни прав ≥ свобод кожноњ людини ≥ громад¤нина. —вобода людини реал≥зуЇтьс¤ в сусп≥льств≥, у сп≥лкуванн≥ та сп≥впрац≥ людей. ќкрем≥ особи використовують те саме середовище дл¤ дос¤гненн¤ р≥зних ц≥лей, у тому числ≥ ≥ злочинних. «а таких обставин т≥льки державна влада здатна бути гарантом захисту прав ≥ свобод. ¬иконанн¤ соц≥альноњ функц≥њ передбачаЇ: створенн¤ державою умов дл¤ в≥дтворенн¤ й розвитку людини (демограф≥чна пол≥тика, осв≥та, вихованн¤ тощо); формуванн¤ соц≥окультурного простору, спри¤тливого дл¤ самореа≠л≥зац≥њ кожноњ людини; стимулюванн¤ творчого зростанн¤ людини; ут≥ленн¤ в житт¤ принцип≥в соц≥альноњ справедливост≥ тощо.

ћ≥жнародна (зовн≥шн¤) функц≥¤ держави пол¤гаЇ в п≥дтримуванн≥ свободи, суверен≥тету та ≥сторичного ≥снуванн¤ народ≥в конкретноњ крањни в рамках св≥тового сп≥втовариства. якщо людина реал≥зуЇтьс¤ у своЇму народов≥ (нац≥њ), то народ у ц≥лому Ч у взаЇмод≥њ з ≥ншими народами. «овн≥шн¤ пол≥тика маЇ враховувати геопол≥тич≠н≥ обставини, ¤к≥ визначають долю народ≥в, а також одв≥чн≥ нац≥ональн≥ ≥нте≠реси. ƒержава повинна зд≥йснювати м≥жнародну функц≥ю в стратег≥чних параметрах, налагоджувати нормальн≥ взаЇмини з ≥ншими крањнами вздовж своњх кордон≥в, збер≥гати й зм≥цнювати сп≥вроб≥тництво з ¤комога б≥льшою к≥льк≥стю держав, спри¤ти розвитку м≥жнародних орган≥зац≥й. —при¤тливе м≥жнародне становище створюЇ умови дл¤ конструктивного розвитку будь-¤коњ крањни.

≈коном≥чна функц≥¤ держави пол¤гаЇ у створенн≥ передумов, необх≥дних дл¤ ефективноњ економ≥чноњ д≥¤льност≥ сусп≥льства. ”с≥ функц≥њ держави т≥сно взаЇмоповТ¤зан≥. јле, на думку економ≥ст≥в, економ≥чна функц≥¤ Ї найважлив≥шою, тому що брак належного економ≥чного потенц≥алу або низька ефективн≥сть його використанн¤ перешкоджають реал≥зац≥њ ≥нших сусп≥льних функц≥й.

 

≈коном≥чн≥ функц≥њ держави

ƒержава ¤к субТЇкт макроеконом≥чного регулюванн¤ виконуЇ багато функц≥й. ѓх можна поЇднати за такими пТ¤тьма напр¤мками.

1. «абезпеченн¤ економ≥ки необх≥дною к≥льк≥стю грошей. ” ц≥й сфер≥ держава Ї монопол≥стом ≥ протистоњть велик≥й к≥лькост≥ покупц≥в, ¤к≥ формують попит на грош≥. « метою задоволенн¤ цього попиту держава зд≥йснюЇ грошово-кредитну пол≥тику.

2. ‘ормуванн¤ правових засад функц≥онуванн¤ економ≥ки. « ц≥Їю метою держава визначаЇ правовий статус окремих форм власност≥, узаконюЇ ≥снуванн¤ р≥зних вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥, регулюЇ в≥дносини м≥ж виробниками та покупц¤ми товар≥в, регламентуЇ зд≥йсненн¤ окремими п≥дприЇмствами зовн≥шньоеконо≠м≥чноњ д≥¤льност≥, визначаЇ обовТ¤зки п≥дприЇмств перед державою ≥ т. д. —пираючись на економ≥чне законодавство, держава виконуЇ роль арб≥тра у сфер≥ господарсь≠ких в≥дносин, ви¤вл¤Ї випадки незаконноњ д≥¤льност≥ та вживаЇ в≥дпов≥дних заход≥в до порушник≥в.

3. ”суненн¤ вад ринкового саморегулюванн¤. Ќеспроможн≥сть ринку забезпечити ефективний за ѕарето розпод≥л ресурс≥в компенсуЇтьс¤ державним втручанн¤м в економ≥ку. « ц≥Їю метою держава зд≥йснюЇ захист конкуренц≥њ, забезпечуЇ людей сусп≥льними товарами, реагуЇ на можлив≥сть виникненн¤ негативних екстернал≥й, бере участь у розвТ¤занн≥ проблем неповноти ринк≥в, формуЇ ≥нформац≥йну ≥нфраструктуру ринку, зд≥йснюЇ стаб≥л≥зац≥йну пол≥тику.

ƒл¤ захисту конкуренц≥њ та обмеженн¤ монопол≥стичних тенденц≥й держава зд≥йснюЇ антимонопольну пол≥тику. ¬она реал≥зуЇть≠с¤ на п≥дстав≥ антимонопольного законодавства, ¤ке даЇ правову оц≥нку таких ¤вищ, ¤к-от: зловживанн¤ монопольним ста≠новищем на ринку; неправом≥рн≥сть де¤ких угод м≥ж п≥дприЇмц¤ми; дискрим≥нац≥¤ п≥дприЇмц≥в органами влади й управл≥нн¤; недобросо≠в≥сна конкуренц≥¤. Ќормативно-правовими актами також регламентуютьс¤ засоби державного контролю за дотриманн¤м антимонопольного законодавства, в≥дпов≥дальн≥сть за його порушенн¤ ≥ т. д.

≤ншим Ї ставленн¤ держави до природних монопол≥й. ѕрирод≠на монопол≥¤ ≥снуЇ, коли ефект масштабу Ї наст≥льки великим, що одна ф≥рма здатна забезпечити весь ринок товарами, маючи нижч≥ витрати на одиницю продукц≥њ, н≥ж мали б конкуруюч≥
ф≥рми. «а таких умов конкуренц≥¤ стаЇ нерентабельною. якщо б ринок був под≥лений м≥ж багатьма виробниками, ефект масштабу не можна було б реал≥зувати, в≥дтак витрати на одиницю продукц≥њ стали б занадто високими. ¬≥дпов≥дно зростали б ≥ ц≥ни.

ћожливим засобом забезпеченн¤ сусп≥льно прийн¤тноњ повед≥нки природних монопол≥й Ї альтернатива: державна власн≥сть Ч державне регулюванн¤.

ќдн≥Їю з найважлив≥ших функц≥й держави Ї забезпеченн¤ чис≠тими й зм≥шаними сусп≥льними товарами. „≥тко розмежувати сусп≥льн≥, зм≥шан≥ та приватн≥ товари Ч складне завданн¤, розвТ¤занн¤ ¤кого залежить в≥д багатьох фактор≥в: ≥сторичних, пол≥тичних, економ≥чних, демограф≥чних, ≥деолог≥чних ≥ т. п. ќднак таке розмежуванн¤ Ї необх≥дним з двох причин. ѕо-перше, сфера чистих сусп≥льних благ приблизно в≥дпов≥даЇ м≥н≥мально можливим межам сусп≥льного сектору. ѕо-друге, сфера зм≥шаних сусп≥льних благ Ї ареною конкуренц≥њ сусп≥льного та приватного сектор≥в. Ќа в≥дм≥ну в≥д ≥нших субТЇкт≥в економ≥чних в≥дносин держава маЇ законне право вилучати доходи через оподаткуванн¤. —аме податки ≥ Ї джерелом ф≥нансуванн¤ виробництва сусп≥льних товар≥в. ќтже, в≥дшкодуванн¤ витрат на виробництво сусп≥льних товар≥в зд≥йснюЇтьс¤ за рахунок платник≥в податк≥в.

” сучасному св≥т≥ держава ¤к субТЇкт економ≥чних в≥дносин забезпечуЇ наданн¤ таких сусп≥льних благ: державне управл≥нн¤ (у тому числ≥ державне регулюванн¤ економ≥ки), оборона, безпека (людини, держави, сусп≥льства), соц≥альний захист, охорона здоровТ¤, ф≥зична культура, спорт, осв≥та, фундаментальн≥ науков≥ досл≥дженн¤, культура, мистецтво, охорона навколишнього природного середовища ≥ т. ≥н. ќсновним парадок≠сом регулюючоњ д≥¤льност≥ держави в соц≥ально-економ≥чн≥й сфер≥ Ї те, що вона сама Ї ¤скравим прикладом чистого сусп≥льного товару.

ƒержава реагуЇ на можлив≥сть виникненн¤ негативних екстернал≥й р≥зними способами. ” де¤ких випадках вона намагаЇтьс¤ регламентувати права ≥ обовТ¤зки субТЇкт≥в ринку. Ќа практиц≥ це дос¤гаЇтьс¤ за допомогою законотворчоњ ≥ контролюючоњ активност≥ держави. “ак, держава встановлюЇ норми вм≥сту шк≥дливих речовин у вихлопних газах, а також обмеженн¤ щодо забрудненн¤ пов≥тр¤, води тощо.  р≥м того, держава може викорис≠товувати систему ц≥н, ¤кою передбачено ст¤гненн¤ штраф≥в з п≥дприЇмств, ¤к≥ створюють негативн≥ екстернал≥њ, ≥ винагороду тих п≥дприЇмц≥в, ¤к≥ створюють позитивн≥ екстернал≥њ. ƒержава не може залишатись ≥ндиферентною до негативних зовн≥шн≥х ефект≥в, але виб≥р оптимальноњ форми втручанн¤ також не може бути шаблонним Ч в≥н визначаЇтьс¤ специф≥кою конкретноњ ситуац≥њ та практичною доц≥льн≥стю.

ƒержава бере активну участь у розвТ¤занн≥ проблем неповноти ринк≥в. ƒл¤ цього вона зд≥йснюЇ координац≥ю д≥й потенц≥йних виробник≥в ≥ споживач≥в. Ќайб≥льш поширеними формами такоњ координац≥њ Ї макроеконом≥чн≥ плани, державн≥ ц≥льов≥ комплексн≥ програми.

«вичною практикою дл¤ ≥ндустр≥ально розвинутих крањн Ї участь держави у формуванн≥ ≥нформац≥йноњ ≥нфраструктури ринку. ≤нформац≥¤ здеб≥льшого Ї сусп≥льним товаром. Ќаданн¤ ≥нформац≥њ будь-¤к≥й особ≥ не зменшуЇ њњ к≥лькост≥ дл¤ ≥нших. ≈фективн≥сть потребуЇ безкоштовного поширенн¤ ≥нформац≥њ або, точн≥ше, плата за ≥нформац≥ю маЇ покривати витрати на њњ наданн¤. якщо через ≥нформац≥йну асиметр≥ю споживач неспроможний захистити своњ ≥нтереси за допомогою ринкових механ≥зм≥в ¤к покупець, в≥н може спробувати це зробити через механ≥зм управл≥нн¤ сусп≥льним сектором ¤к виборець.

ƒержава зд≥йснюЇ стаб≥л≥зац≥йну пол≥тику. ¬ основу стаб≥л≥зац≥йноњ функц≥њ держави покладаЇтьс¤ та обставина, що р≥вень вироб≠ництва залежить в≥д р≥вн¤ сукупних витрат. ¬итрати приватного
сектору можуть бути або недостатн≥ми дл¤ дос¤гненн¤ повноњ зай≠н¤тост≥, або надм≥рними. ” першому випадку виникаЇ надм≥рне безроб≥тт¤, у другому Ч ≥нфл¤ц≥йне зростанн¤. ” першому випадку держава може застосувати стимулюючу пол≥тику, у другому Ч стримуючу. ќсновними методами виконанн¤ державою стаб≥л≥зац≥йноњ функц≥њ Ї ф≥скальна та грошово-кредитна пол≥тика.

4. ѕерерозпод≥л доход≥в. ≈коном≥ка оптимальна за ѕарето, констатуЇ стан, що в ньому ресурси сусп≥льства розпод≥лено найб≥льш ефективно. јле ефективний розпод≥л ресурс≥в ще не означаЇ найб≥льш ефективного розпод≥лу доход≥в член≥в сусп≥льства.  онкурентн≥ ринки здатн≥ породжувати нер≥вном≥рн≥сть розпод≥лу доход≥в ≥ нав≥ть ц≥лковитий брак кошт≥в дл¤ ≥снуванн¤ в непрацездатних член≥в сусп≥льства. ƒл¤ зменшенн¤ нер≥вност≥ в доходах держава зд≥йснюЇ њх перерозпод≥л через р≥зноман≥тн≥ соц≥альн≥ програми у форм≥ трансфертних платеж≥в.

“рансферти Ч це платеж≥, ¤к≥ зд≥йснюютьс¤ державою без наданн¤ њхн≥ми отримувачами у в≥дпов≥дь будь-¤ких товар≥в та послуг. ƒо них належать пенс≥њ, стипенд≥њ, виплати по безроб≥ттю та соц≥альному страхуванню.  р≥м цього, держава може регулювати ≥ндив≥дуальн≥ доходи через втручанн¤ в процес формуванн¤ первинних доход≥в (установленн¤ м≥н≥мальноњ зароб≥тноњ плати, запровадженн¤ прогресивноњ форми оподаткуванн¤, ≥ндексац≥¤ доход≥в з урахуванн¤м ≥нфл¤ц≥њ, регулюванн¤ ц≥н на товари та послуги першоњ необх≥дност≥ ≥ т. д.).

5. «абезпеченн¤ людей обовТ¤зковими товарами. “овари (правила повед≥нки), ¤к≥ держава зобовТ¤зуЇ людей використовувати (додержуватис¤), називаютьс¤ обовТ¤зковими товарами. ¬ажливим аргументом на користь державного втручанн¤ в економ≥ку Ї в≥дома ≥стина, що людина здатна д≥¤ти всупереч власним ≥нтересам (наприклад, люди кур¤ть, уживають надм≥рну к≥льк≥сть алкоголю, порушують правила дорожнього руху, споживають шк≥длив≥ дл¤ здоровТ¤ продукти тощо). ѕогл¤ди, зг≥дно з ¤кими державне втручанн¤ необх≥дне, оск≥льки держав≥ найл≥пше в≥домо, що саме Ї корисним дл¤ людини, називаютьс¤ патернал≥стськими. ѕрихильники патернал≥зму вважають, що Ђзалишен≥ напризвол¤щеї люди здатн≥ шкодити не т≥льки соб≥, а й ≥ншим членам сусп≥льства.

–еал≥зац≥¤ економ≥чних функц≥й держави зд≥йснюЇтьс¤ через механ≥зм бюджетноњ, ф≥скальноњ, грошово-кредитноњ, структурноњ, ≥нвестиц≥йноњ, ц≥новоњ, соц≥альноњ, зовн≥шньоеконом≥чноњ та ≥нших напр¤мк≥в соц≥ально-економ≥чноњ пол≥тики.